Шепоче осінь, про свою красу,
І я так хочу… листя торкнутись,
Так несподівано струсить росу,
Щаслива мить, встигла всміхнутись.
Та прохолода, торкнулась душі,
Через долоню, відчула осінь,
Стікають краплі, їх чудні пісні,
Ніжно лунають в небесну просинь.
А в очах мрія, мені б поміж хмар,
Птахою стати. Причастить душу,
З тими піснями, ще й пізнати чар,
Та я безсила, тут бути мушу.
Ласкавий погляд, приліг до клена,
Його почую, хай пошепоче,
Який він красень, я, як блаженна,
Немовби в казці, він вже тріпоче.
Листок строкатий, падає до ніг,
Враз обірвалась музика листви,
Причарувати, все ж він мене зміг,
Як й чудна осінь, багряні барви….
Нині послухай, осінь шепоче.
04.10.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2019
автор: Ніна Незламна