Думки як птахи відлітають в височінь,
Коли приходить Пані золотиста,
Душа ковтає в свою глибочінь
Все те, що опадає разом з листям.
Я маню світ, щоб він мене зігрів,
Стаю крихкою - ваза кришталева,
І хочу так у прохолодний Львів,
Бо кава там для мене лиш серпнева.
Я іду в парк, щоб ніжно обійняти,
Віддать любов до листя кольорів,
І там я можу холод втамувати -
На лаві прочитать хоч кілька слів.
Хай піде дощ, я лишусь у квартирі,
Заварю чаю з липи й споришу,
І може я зловлю в твердому сирі
Промінчик сонця…
02.10.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850212
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2019
автор: Yuliia Opanasiuk-Borovska