Подалася доля до чужого краю,
Сумом мрії оповила, тяжко зітхає.
Сховалась біля водограю,
А тихий вітерець її ко-ли-хає.
Чому ж ти доле в світи подалась,
На кого ж ти дітей залишила.
Сама у неволі в ярмо віддалась,
Свою сім'ю потрощила.
Заплакала доля гіркими сльозами,
Захотіла повернутись до свої мами.
Пройтись полем поміж берегами,
А не блукати чужими світами.
Чужі світи милі і такі звабливі,
В них панує справедливість.
Всі люди привітні і такі щасливі,
В цьому є їхня особливість.
Не спроможна наша влада,
Щастя долі дати.
Кругом панує одна зрада,
А доля повинна світами блукати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850186
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2019
автор: Віктор Варварич