Що ж ти, світе, огидний твориш?
Де «штайнмаєри» - далі берці.
Не болить тебе, тай не стогнеш?
Не твоє вмите кров’ю серце...
Не твоя ж бо дитина в гробі,
Не в окопі твоя кровина,
Хата теж твоя не в жалобі -
В чому ж їхня, світе, провина?
Ти ж не маєш такої хати:
Ти в палацах - в покоях слуги,
Ти навчився і Богом орати,
Замасковано гостриш плУги.
Відорав у народу волю,
Нині пам`ять, а завтра мрії,
Наплював ти на віру й долю,
Бо душа твоя - гра повії.
А чи є та душа у тебе?
Чи люциферська замаівка?
Загрібаєш усе під себе...
Смерте вічна - розпусна дівка.
Та знайдуться сокири гострі,
Та мечі, загартовані в бою,
Не збереш навіть свої кості -
Слава Націі! Слава Героям!
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850117
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2019
автор: Леся Утриско