Скажіть будь ласка, є ще ті наївні?,
прості та щирі люди на землі.
Чи тільки «гнилі усмішки чарівні»?,
високі клани і низькі щаблі…
Чи є десь правда безкоштовна?,
що не спустошує серця…
Чи тільки вигода коштовна?,
сміливо рветься на гачок живця.
Чи є підтримка у важку хвилину?,
що так чекає стомлена душа.
Та ні, нажаль цей світ тебе покинув,
всім кудись треба, кожен поспіша…
Чи залишилась крапля сподівання?,
ось-ось, я знаю, він прийде…
Фальшивим навіть стало те кохання,
в словах спіткалось «бідно-золоте».
Чи є десь добрий погляд нелукавий?,
що світлом теплим тіло зігріва.
Та певно тільки вид ласкавий,
в думках жорстокість яро розрива…
Ось так живемо, «всі такі красиві»,
доброго дня, люблю, сумую…
Обличчя робимо звабливі,
а душу черство-кам'яную….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850114
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2019
автор: Наталя Семенюк