Проводжав поглядом хмари,
тягнувсь до вогняної випивки:
-Ніяково якось...наче соромно пити ...
-У якому випадку?
-У будь якому
-Навіть відлюднику?
-Навіть йому
-Твої настанови до сраки !
І повчання і все, все, все .
Гнівно видихаючи сказав мені безпритульний дід.
Збрехав, бо очі ж його просили рятунку
душі і тіла .
А язик його , з десяток років відганяв і янголів і людей ласкавих.
- Ох і натерпілись Ви Отче ...ходіть но я Вас обійму ...
- Звідки ти мене знаєш ? Не підходь ! Облиш мене ! Йди собі пане ! Йди!
- Від сьогодні не будете пияком !
Вже ніколи ним не будете ...
І він розплакавсь мов дитина .Кайдани душевні скинуто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850038
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2019
автор: Vin Libert