Я колись давно когось любила, -
Так зречуся клятви і біди,
Як у слід собі почую: мила,
Відведи від мене, відведи!
А опісля, наче від води,
Стрепенуся: це ж я просто снила...
Ти либонь ні краплі не змінився,
Лобом зачіпаєш небеса,
І ота прихована краса -
Світ до неї тихо притулився,
Так нехитро зманює на бік
З думки: ти мені не чоловік!
Все байдуже! Будь для мене, будь!
Стань мені і мужем і душею,
Прощеною, прийнятою в лють,
В розпачі між чесністю і лжею...
Годі нам пливти за течією
...
Вже і не згадати в чому суть,
Тільки ти мене колись назвав своєю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850003
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2019
автор: