А знаєш, я люблю своє село.
Воно усіх на світі місць миліше.
За рідний дім воно мені було.
І я за це - люблю його ще більше.
От приїздиш ти кожен раз сюди
(З автобуса так нудно йти самому)
А як захочеться свіженької води -
В Висоцького ж колонка біля дому.
Отут тобі сільрада, магазин.
І все рідненьке - прямо аж до болю.
І сервіс - кращий в світі лиш один
І продавчинь, в Ірини, і у Олі.
У школі - провели немало днів,
Та що ті дні? Тут аж роки минали.
Як не згадать про наших "старшаків",
Котрі в життя нас в "оружейці" зачиняли.
А що ми їли... Ммм! Я не брешу,
Таким навіть вельмож не годували
І ні до чого зовсім той фен-шуй
То труд був Лівашкевич баби Галі
Та що ті спогади, пробігли мимохідь,
А тут краса від краю і до краю
І так відмінно на природі посиді́ть,
То можна ли́́ше - на Зеленім Гаї.
У нас є й Дерибасівська своя.
Ставки довкола, цілий рік рибалка!
Тут кожен сантиметр знаю я
Бо це той край, де я зростала змалку.
Я щиро так люблю своє село!
А ще - люблю ріднесенькі Ромашки
Малими там, шукали НЛО,
В кущах, що біля хати баби Пашки.
О, рідна, Виноградівська Земля
Живи багато, без печалі й горя,
Сказати наостанок хочу я -
Життя у щасті - то є твоя доля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849971
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.10.2019
автор: V.S.