Осінній холод вже мандрує,
Листя струшує з дерев.
Наші думки він генерує,
Заховує серед марев.
А під горою, при калині,
Дрімають закохані зірки.
Спросоння ширяють стаї голубині,
Ховаючись за одвірки.
У полі тремтять пізні квіти,
Бояться загубити свою красу.
Вони шлють із літа свої привіти,
І так вишукано, п'ють росу.
Сади скидають плоди дозрілі,
Вони теж бояться холодів.
Верби стрижуть коси посивілі,
Бо бо вже торкаються морозів.
Осінній холод нас не здивує,
Бо в серці ятриться тепло.
Він дивовижні вітражі малює,
Лягає на кришталеве скло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849726
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2019
автор: Віктор Варварич