Лелеко любий, чорно-біла птахо,
Ти символ української землі.
Окраса дому, не якась невдаха,
Хоч при відльоті чуємо жалі.
Яке то щастя, як твоє гніздечко,
Віками береже наш отчий дім.
Щороку в ньому застучить сердечко,
На хату не впаде ніколи грім.
Почувши клекіт, я виходжу з хати,
Коли стає малеча на крило.
І жаль бере, бо скоро відлітати,
І пусткою залишиться гніздо.
Проте весною, мов церковні дзвони,
Знайомий клекіт з ліжка підніме.
За вас я помолюся до ікони,
Хай кожного з вас щастя обніме.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849720
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.09.2019
автор: Віталій Назарук