Небо осяяв дивний зорепад,
Він народжує нові надії.
В моєму серці квітне дивен-сад,
І живуть незаймані мрії.
Я в дивовижне небо поринаю,
В оці безмежні сині далі.
Там свої мрії упіймаю,
Віджену смуток і печалі.
А в небеснім хороводі,
Миготіли закохані зірки.
Парадом пройшлись у небозводі,
І з місяцем гралися в піджмурки.
А я упіймав ці дивні акварелі,
І виклав про них свої думки.
Намалював незабутні пастелі,
І змайстрував для них рамки.
Моя душа за мить помолоділа,
Коханням у небесах пройшлась.
Свою долю там уздріла,
Вона щаслива, що любов знайшлась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849716
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2019
автор: Віктор Варварич