Промінь струменів у прірву.
Я шматочок його вирву
І направлю у висоти,
Небесні, ясні широти.
Білий хвостик домалюю.
У історію вкарбую
Цю секунду неповторну,
І чарівність непоборну
Опустилася крижинка,
Променя того частинка.
І розтала за хвилинку.
Напувавши лиш травинку...
А людина й не згадає.
Як промінчик погасає,
Пада із небес сніжинка
Загадковості піщинка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849601
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.09.2019
автор: Redimun