Світанок Нічку налякав

Світанок  непомітно  так  підкрався
І  дуже  налякав  чаклунку-Ніч,
Зустрівся  з  нею  раптом  віч-на-віч,
Вона  спитала  звідкіля  він  взявся.

-Прийшов  до  праці  я  будити  люд
Й  намистом  роси  сипати  на  трави,
Бо  скоро  вже  прийде  мій  братик  Ранок,
Йому  радітиме  усе  живе  навкруг.

Погожий  День  натруджені  долоні
Опустить  в  воду  тихої  Ріки
І  тішитиметься  він  залюбки,
Що  так  багато  встиг  зробить  сьогодні.

Ти  ж,  Ніченько  скоріше  утікай,
Втомилася  ж  рахуючи  зірки,
То  ж  десь  у  затишку  собі  відпочивай,
Щоб  після  Вечора  у  гості  знов  прийти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849420
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 26.09.2019
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський