В душі неспокій. Йду до небосхилу,
Там де зливається і небо і земля.
Та скрізь темніє, я втрачаю силу,
А зорі вже давно ковтнули рештки дня,
Відкриті очі.Відчуваю тишу.
Дивлюсь, а може заблистить іще зоря.
Свої думки немов дітей колишу,
Шукаю щастя, а його ніде нема.
Вдивляюсь вдаль, ось розчахнулось небо,
Всмоктало всі надії, силу, почуття,
І пустка та , цілком не в небосхилі,
Вона в душі заснула й спить немов дитя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849410
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2019
автор: горлиця