Так тяжко заглянути у вічі
Тим діткам, що без мами зростають
Завмирає серце не раз і не двічі
Воно від болю вогнем палає
Зайти щойно через поріг
Як же оті очі рідного шукають
Забагато мається життєвих доріг
Рідні мами про них забувають
Чим вони перед Богом провинились?
Такі малесенькі і добрі серця
Старанні, умілі, можливо єдині
Шлемо ми їм свої співчуття
Але ж для них того замало
Бажають всі до мами прихилитись
Годують, доглядають за них здавалось
То їх не гріє Божа милість
- Мами, зозулі і інші подібні
Не втрачайте доньок і своїх синів
Будьте завжди людяності гідні
Чуйте завжди церковний дзвін!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849356
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2019
автор: Валентина Ярошенко