Напевне усі ці пожежі заради диму
Ітиму куди повзтиме куди вестиме
Ми з тими кого замкнуло заледве зриме
Палаюче коло життя яко примха Риму
І нам не судити і не обирати їх
І часу сміх
На чорному згарищі вляжеться білий сніг
І диму не стане і стане комусь утіхою
Ця зміна можливого ця переміни віхола
Що жодну ознаку не кине мені до ніг
Де жодна пожежа мою не зігріє зиму
Часу нещадимого
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849338
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2019
автор: