КАМІНЬ ЗА СПИНОЮ

Хто  вас  при  зустрічі  обнімає,
і  ласкаві  слова  вам  говорить.
Той  камінь  за  спиною  вже  тримає,
щоб  кинуть  в  душу  -ранить  і  підбить.

Хоча  їх  тяжко  упізнати,
не  до  впізнань  коли  душа  болить.
Що  він  це  кинув  його  не  розпізнати,
бо  він  в  той  час,ще  ласкаво  так  говорить.

А  біль  в  той  час  кипить  що  сили,
і  на  душі  вогнем  усе  горить.
Не  раз  я  і  ви  у  нього  помочі  просили,
а  він  вже  думав-де  і  як  сильніше  бить.

Кажуть,що  час  усе  лікує,
і  віру  в  себе  людям  він  верне.
Ми  просто  звикли,що  нас  все  хтось  лупцює,
і  озираємось  коли  ніхто  вже    нас  не  б*є.

Та  я  боюся,щоб  біль  ця  не  впивалась,
і  лавою  гарячою  по  душах  не  текла.
Бо  біль  в  середені  ні  куди  не  дівалась,
а  ще    боюсь,щоб  біль  ця  не  росла.

Хоч  я  не  праведник  а  я  проста  людина,
чим  можу  ближнім  я    допоможу.
Але  так  часто  у  житті  приходить  та  година,
що  каменюку  ккидають  частіше  й  повірте  не  одну.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849139
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2019
автор: Бабич