Україно, люба й мила
Ти, як рідна ненька
Собою нас заполонила
Болить у кожного серденько
Україно, ти ж найкраща
Подібних не має на землі
Несеш на собі ношу тяжку
За те красою радуєш усіх
Розривають тебе на частини
Та цілістнісність у тебе є
Досягнеш найвищої вершини
В єдине коло нас збереш
Війна, розвалля, боляче усім
Але душею ми з тобою
Зайде колись радість у дім
І осінь порадує собою
Запропонує на довше тепло
Прожене від себе холодні вітри
Повернеться до нас добро
Тільки справжній любові завдяки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849131
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2019
автор: Валентина Ярошенко