Ти знов прийшла, моя печаль.
Я радий.
Ти знов прийшла, як завше уві сні.
Сьогодні ніч серпнева, моя ладо,
пірнула ніжно в осені пісні.
А ти з’явилась ввечері, наспіх,
уся іще заквітчана, в прикрасах,
і тихо щось співала, а твій сміх,
збудив Ериду сонну в космотрасах.
Ти попливла по місячній доріжці,
мені навстріч, мов фея вітрова,
що виникла казково з тої книжки,
із юності, де мрія ще жива…
А ти прийшла, в легенькій сукні білій,
босоніж, ледь торкаючись роси.
Навколо лиш тумани захмелілі
та ледь прив’ялі листяні ліси…
І я сп’янів, огорнутий в півнеба,
в обіймах рук і любощів твоїх…
Моя печаль, мені так треба
тебе кохати.
Хоч би в снах своїх…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849115
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2019
автор: Hmelyar