Мить. Навколо неї все життя. Проходить повз
Історія медових прагнень і думок.
Ти вибачай, що досі поруч, що заповз
У серце всесвіту отруєний струмок.
Ти вибачай, що відмовляюся повзти
До тебе в пекло пити кров невинних душ.
Тепер ні кроку, чуєш? без мети.
Не розраховуй на вигнання, бо з калюж
Води не заслужив. Твої вуста
Сичать неправду, що пронизує наскрізь.
Ти не боїшся смерті без хреста?
Чи, може, віриш, що пролізеш скрізь?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849111
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2019
автор: Юлія Рябенко