Срібляться роси в осінньому світанку,
Майстриня осінь, фарбує вишиванку,
В густій мережці, що стелиться в спориші,
В багрянець й злато вдягла дерева й куші,
Ледь - ледь принишкли, де ж ті жадані дощі?
Вишневі хмари, плинуть по небу нині,
Казковий захід ховає темно – сині,
Земля чекає, сповна води напитись,
Схиливсь цикорій, радий вже й помолитись.
Поблякли квіти, спрага забрала силу,
Він осінь любить, чекав панянку милу,
Тож сподівався, що приплине з дощами,
В ласкавих росах, лиш й приходить до тями.
Надійний погляд, зранку до небокраю,
Із - за фіранки, я радо виглядаю,
А чи одягнеться в дощовий плащ осінь,
Причастить землю, все водицею зросить.
11.09.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2019
автор: Ніна Незламна