Де ця мерзотна пітухаль скажи мені,
Чому у тебе на очах господи штори
Я зарадив би нашому счастю силоміць
Ти подарив тай заважаєш нам
Окрім кохання у нас нічого нема
У вітрів простори у снігів зима
Мене рятує у погляді жінки як ніж
Якби не помазаник то бралоби більш
Гідність моя незламна сила
Бо твоя мене боготворила
Із бовча ріка не почнеться
А хто з ліва придлагав
Тому не минеться
Хто себе любив
Любити прийдеться
Наші хлопці не цвяхи
А завзяті козаки
А до цього пітухаля
Зажени злого мигаля
Ось сороки та сови
Крутять свої голови
Все їм зрозуміло
Доки не пропіло
А козачки у стойла
Напуваючи коня
Проводжають хлопчаків
Щоб чикати мужиків
Їм жіноча врода
Буде як погода
І зненацька ми
Переріжем питухи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849086
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2019
автор: Еполіт