Я більше ні на що не сподіваюсь...
Холодний розум розвіяв мій вчорашній сум,
Ступати обережно по життю стараюсь,
Щоб не заблукати у полоні песимістичних дум.
Відкрити свою душу і нарешті
Звільнитись від навіяних темних чар,
Загнати світ краси в своє поетство
І не коритись ні на краплю, ні на жар.
Здобути волю думати й писати,
Вражати добротою злосні серця,
Щоб більше від осуду не страждати
І не спинитися на півдорозі, а йти до кінця.
Даремно намагатися зрозуміти цей світ, -
Багато жалю у нас за плечима
Людина-копія для інших — раб, а слід
Дивитись на усе своїми б очима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849061
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2019
автор: Наталія🌷