[i]Альоні[/i]
Невиліковно смертні, кохана, земні тіла.
Прийде день, і твоє бездиханне спалю, мов свічку.
Хтось немудрий зітхне: «Як прекрасна вона була!»
Я йому відповім: «Не була — є і буде вічно».
Повернутись додому ти хочеш до того, ніж
Бог туди забере мене. Отже так і буде.
За бажанням своїм ти залишиш цей світ раніш.
Та від мене, мій ангеле, ти не підеш нікуди.
Бо у вічності мешкаю я одночасно з тим,
Що живу на землі, щоб свою закінчити місію.
Моя дівчинко, будеш ще ближче до мене ти
У обителі нашого щастя, у Божій висі.
[i]22.09.2019, Чернігів[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849023
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2019
автор: Петро Рух