Спомин-примара

Ніколи  напевно    його  не  покину.
Серцем,  думками  до  тебе  я  лину,
До  того  фантому,  що  згас  вже  давно,
І  з  болем  печалі  упав  десь  на  дно.

Та  згадую  з  ніжністю  тую  хвилину,
Коли  ти  підняв  мене  на  вершину!
Фантазії  дав  чистеє  полотно,
І  фарбами  геть  оповилось  воно.

Я  віддала  тобі  віри  перлину,
А  ти  і  не  глянув  на  неї  краплину,
Звелчивши  перлом  бридкеє  рядно,
Але  ж  дар  мистецтва  тобі  не  дано!

Повік  я  чекатиму  днину  єдину,
Що  воз'єднає  мене  і  перлину.
І  ти  лиш  за  мить  розчакуєш  рядно,
Шовком  блакитним  стане  воно

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2019
автор: Redimun