Тече ріка посеред гаю.
Вода холодна, а проте
У хвильках сонечко купає
Своє проміння золоте.
Тече ріка, така самітна,
Довкола жодної душі,
Лиш вітерець одноманітно
Співає пісню в комиші.
Й маленькі рибки плавниками
Лоскочуть воду голубу,
А день та ніч ведуть віками
Свою незриму боротьбу.
Роки спливають за роками
І знову в душу б'є весна.
Їй дуже хочеться кохання,
Лишень коханого нема.
Коли приходить темна нічка,
Стихає вітер і тоді
Тужливо тихо плаче річка,
Та сльози тануть у воді.
Одного дня на землю грішну
Зло затаїли небеса
І почала танок розкішний
Із шоу лазерним гроза.
Влупила грізна блискавиця
В найближчу гору і вона
У річку гучно покотила
Шматок гранітний валуна.
Коли гроза сховала крила
І щезла, наче не було,
Ріка той камінь остудила,
Водою пестячи його.
Йому шепнула: "Я кохаю...",
Душа чекала теплих слів,
Неначе рвалася до раю,
Але валун їй відповів:
"Не стану я тобі брехати,
Будь ласка, зрозумій мене:
Не здатний взагалі кохати,
У мене ж серце кам'яне..."
Коли приходить темна нічка,
Вони близькі, але чужі.
І знову, й знову плаче річка,
Та сльози тануть у воді.
[i]P.S. Мене постійно критикують за відсутність поезії у віршах. Тому вирішив трохи
поекспериментувати і вкласти в один вірш максимум образів, попередньо
вибравши максимально ліричну тему і мелодраматичний сюжет.
З нетерпінням чекаю ваших рецензій, за які усім заздалегідь вдячний.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2019
автор: