Куренівський променад

Обшарпаний,  занедбаний  бедлам.  
У  нім  якась  брудна  чіпка  принадність.  
Ці  речі  не  належать  стелажам.  
Вже  знята  з  виробництва  це  реальність.  

Позиркує  з  платівки  Джо  Дассен,  
Старі  книжки  вмостились  на    валізі,  
А  людське  море  щось  несе  й  несе,  
Ті  речі,  мов  тюлені,  скрізь  налізли.  

Це  їхній  куренівський  острівець,    
Де  гріє  пузо  чорний  двокасетник,  
Де  гола  діва  –  кітчевий  взірець,  
Картина,  що  утратила  підрамник.  

Розібрана  Склотарного  труба:  
Усе,  як  завжди,  не  стоїть  на  місці.  
Як  скло,  завод  розсипався,  нема...    
Пейзаж  тепер  –  коробки  гонористі.  

Гарячий  шар  з-за  них  і  до  зеніту  
Все  котиться  зі  станції  «Зеніт».  
А  однойменній  камері  дзвеніти  
Ще  спалахами  хочеться  сто  літ.  

Але  лежить  «Зеніт»  собі  без  діла,  
Він  теж  тюлень,  він  теж  уже  бедлам.  
А  Куренівка  в  куряві  кипіла,  
Чекала  петрикору  тут  і  там.  

13–20  вересня  2019  







адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848843
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 20.09.2019
автор: DIaMONd88