vvvvvv

В  надії  жила  мати  крила.
Чому  ж  я  її  загубила.
Не  знаю,  чия  це  провина.
На  крилах  летить  хуртовина.
В  сніги  заверта  мої  думи,
Сніжками  жбурляє  їх  в  суми.
У  суми  й  валізи  залізні
І  погляди  з  нею  в  нас  різні.
Вокзали.  Перони.  Вагони.
Гудок.  Почались  перегони.
Попереду  бачу  я  крила.
Відчула,  що  їх  не  згубила!
От  от  і  торкнуся  рукою.
Сніги  розтоплю.  І  рікою
Швидкою  прилине  надія.
І  знов  моє    серце  радіє.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848833
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2019
автор: Світлана Петренко