В надії жила мати крила.
Чому ж я її загубила.
Не знаю, чия це провина.
На крилах летить хуртовина.
В сніги заверта мої думи,
Сніжками жбурляє їх в суми.
У суми й валізи залізні
І погляди з нею в нас різні.
Вокзали. Перони. Вагони.
Гудок. Почались перегони.
Попереду бачу я крила.
Відчула, що їх не згубила!
От от і торкнуся рукою.
Сніги розтоплю. І рікою
Швидкою прилине надія.
І знов моє серце радіє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848833
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2019
автор: Світлана Петренко