Біжить моя доріжка у майбутнє, як змія стрімка.
Із року в рік шлях у вічність , сум утрати і розлуки.
Поріг, батьківський дім, матусин голос, невтомні руки,
Любов*ю грівши серце батька, люба - Тілігул-ріка.
І почуттям, і всім словам потрібна рідна сторона,
Тому що року завжди ми згадуєм близьких і батьків.
Кипіння пам*яті міцніше і дорожче гарних слів.
Вона обпікає душу, а серце полонить "луна".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848793
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.09.2019
автор: Маг Грінчук