Закутавшись у пальта і плащі,
Бажаючи хоч крапельку зігрітись,
Яскраві парасольки на дощі
Посеред осені нас змушують зустрітись.
Бо дощ… самотність… мить меланхолії…
Чай з імбирем…зів’яла свіжість днів…
Солодке тістечко з вітрини бакалії
Солодить гіркоту даремних снів.
У час осінньої відвертості з собою,
На роздоріжжі сірої буденності і мрій
Тебе, мій ворогу,запрошую до бою,
А ти мені відмовити не смій.
Коли дуель, із зброї дощ стікає,
В болоті ноги, ворог, як туман,
Як добре, коли спину захищає,
Той, що не зробить в спині нових ран.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848768
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2019
автор: Волинянка