Як же не повірити в дива?
Бо веселка восени, хіба не диво.
Обрій кольорами вигравав.
Вигнулися дві дуги чванливо.
Напились водиці із ріки.
Втамували спрагу післяденну.
Засіяли золотом листки,
Що поцяткував смарагд зелений.
Вабив дегустований озон,
Ще б ковтнути літнього бальзаму
Та й поринути в осінній сон,
Під чаруючих мелодій гами.
Я давно не вірю у дива.
Та веселка восени, хіба не диво.
Обрій кольорами вигравав.
Сонечко всміхалося щасливо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2019
автор: Тамара Шкіндер