Я не навчилась пам’ятати зла.
Хоч скільки раз під дих мене штурляло,
Я знов і знов до тих людей ішла
Якщо вони того потребували.
Я не навчились помсти ремесла…
Лікую біль образи добротою.
І може я комусь смішна була,
У відповідь не завдавала болю…
Так сердилась, людина ж я як всі,
Та швидко пересердя те минало.
Мабуть тому від Бога по житті
Хороших друзів маю я не мало…
Я не навчилась пам’ятати зла.
Слова образ я не складаю в серці.
Хай перетлівши сліз моїх зола
Засяє вірою в душі озерці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848764
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2019
автор: Наталка Долинська