Ген ліс зелений,ген полонина пишна,
а там річки гірські як та сльоза блистить.
Це Закрпаття рідне,моя Батьківщина,
який в піснях чи на картинах неописать.
Я тут родився виріс й проживаю,
я ним гордився,горжуся й гордится буду все життя.
Вірші про нього пишу і пісні співаю,
й повірти так роблять всі у Закарпатті не тільки я .
О рідний край о рідний милий Тячів,
Угля,Теребля-річки що в Тису всі біжать.
Ви з Закрпатської землі всі взяті,
у вас скупавшись відчуваєш благодать.
Я Закарпатець і тут моє коріння-
хто тут живе так скаже хоч коли.
Цей край моя земля,моя маленька Батьківщина,
кудиб не мандрував,додому повертаюся завжди.
Румун,Венгер,Гоцул-без роздумів це скажуть,
бо це наш край і цим вже сказано усе.
За стіл з бринзою,бограчем і буженинов сядуть,
і келих Закарпатського вина,за край свій кожен підійме.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848755
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2019
автор: Бабич