Під лісочком, соняха зернятком,
Бавилось потішне воронятко.
Миле, розкуйовджене, маленьке,
Щось під ніс мугикало тихенько.
А в вечірню пору, ще не пізню,
Соловейкову почуло пісню.
Вигулькнуло з-за куща ліщини,
Глянуло несміло на пташину
Й співчутливо так сказало птаху:
— Безголосий... Не сумуй, невдахо.
Попрошу своїх я маму й тата
І вони навчать тебе співати..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848754
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 19.09.2019
автор: BeZodnia