Ой не вій , не вій вітрами , осене примхлива ,
Вчора була ти красуня ,-нині вередлива.
Вітром вієш , дощем сієш , туманами вкрилась,
Вчора була золотою,- нині зажурилась.
Бо на зимоньку пора вже стрімко повертає,
Вже останнє листячко з дерев облітає.
Ліс до неба похмурого зводить голі віти.
Вже не буде листочками з вітром гомоніти.
Отак воно все буває... Так пливуть літа...
Ще одна відходить осінь- пора золота.
Та не журиться красуня , бо прийде той час,
Й знов багряною красою зачарує нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848710
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2019
автор: Калинонька