втрачали віру наче цноту
під штучним світлом галогену
стискаючи дрібну банкноту
так тільки ремінь тисне вену
амінь / останній промінь / темінь_
ні шелесне вона, ні плесне_
дві аксіоми в теоремі:
багряний лід і скло небесне_
>
цей п’яний слід чужої тіні,
ці неевклідові об’єми,
на черепах іскриться іній,
вигнанці з теренів едему
тремтять в священній лихоманці,
скрегоче час / мовчать ікони,
чорніє тло гіпсокартону
від золотих протуберанців_
>
втрачали віру / догравали
останні другорядні ролі,
з покуть химери виповзали,
спікали сльози в крихти солі_
вмерзали шепоти і крики
в завмерлу мить_ ранковий вітер
пройняв утроби звіроликих
і плями душ золисті витер_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848548
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.09.2019
автор: Ки Ба 1