(В темпі вальсу)
Йду вулицями міста поміж старих каштанів.
Гойдає пишні крони легенький вітерець.
Будинки визирають із вранішніх туманів,
а я думками лину в дитинство навпростець.
Приспів:
Славетний, древній Київ, сповитий куполами!
Століттями весніє на пагорбах ярів.
Сакральне, знане місто, освячене Богами,
увічнене в полотнах і одах піснярів.
Ведуть стежинки рідні в минуле далі й далі.
Стрічає, як уперше, мене шкільний поріг.
А поруч, зовсім близько гримлять старі трамваї,
немов примари міста і київських доріг.
Приспів.
Знайду своє подвір'я, забуте в хвилях часу,
де вже давно згубились сліди дитячих мрій.
Знайомий дім постане в каштановій окрасі,
яким і залишився у пам'яті моїй.
Приспів.
Святе, величне місто! Життя мого - колиска.
Люблю твої хвилясті, дніпровські береги.
За ласку неосяжну щораз вклоняюсь низько,
за всі дари й науку завдячую тобі.
Приспів.
17. 09. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2019
автор: laura1