Сміятись хочу плакати й ходити-
просто хочу як треба життя прожити.
Щоб все було у міру і завжди,
і щоб без друзів-ніяк і нікуди.
Щоб буть коханим і кохати,
радість батьківства щоб пізнати.
Служити Богу і боятися брехні,
та щоб у чомусь не помилятися в житті.
Мрій маю я досить і багато,
але до цілі йду завжди завзято.
Але сам бачу свої помилки,
інколи їх виправляю а іноді-і ні.
Та радує,що мрію й маю ціль,
що у душі людина я -не звір.
І можу зрозуміти інших у житті-
хоч не завжди легко поступитися мені.
А ще радує -я у душі людина,
і не живу без цілі й мрії як рослина.
Я Богу дякую за все,що є зімною,
що віру дав у нього-таку могучу зброю.
Ця зброя допомагає у житті,
всім людям-не одному мені.
Тому я мрію жити по людськи,
бо мрію направляємо на ціль-всі ми
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848527
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2019
автор: Бабич