Картатий день із нових вбрань
Пливе між осінню і літом,
І сонця хитрі промені
Безхмарно з неба б'ють по світу.
Вже не зігріють, лише світла
Дадуть у випалені очі,
У вир байдужих позіхань
І усмішок усіх охочих.
Як не додать призирство сонця
До шторму, в серці що живе?
Що є наснагою і щастям,
Що робить нас з тебе й мене.
Підземна флейта музиканта
Під тридцять кроків вздовж престолів
Неначе каже: "Зупинись,
Віддай життя, кохання, волю...
Спали навколо всіх й себе,
Стань першим, вийшов хто з окопу,
Перетвори любов на гнів,
Із плачем смійся над потопом".
Але не знає флейти спів,
Як карбувалося кохання.
Неперевершено міцне,
Найпристрасніше і останнє.
І жоден з вибухів світів
Не забере його у мене.
Я встою там, де впаде Бог.
Бо то є правда. Бо так треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2019
автор: marlboro_3