Розпач у небі ранковім дзвенить
Осінь розпластавши крила літає
Ой як ще довго нам треба прожить…
За що нас Бог нерозумних карає.
Ця проклятуща, темна війна
Спалені душі, спалені села
Нерозуміння висока стіна
А над степами гримить-«Ще не вмерла…»
Коло за колом, за роком рік…
Чуємо лишень одні обіцянки
Де той розумний, простий чоловік
Який розірве смертельні удавки.
Допоки терпіти знущання і зло
Грабіжницькі ціни, мізерні зарплати
В розпачі місто, плаче село
Невже несила війну подолати.
17.09.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848465
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2019
автор: wanatol