А Я ВІЗЬМУ ВНУЧА СВОЄ ЗА РУКУ

 
А  я  візьму  внуча  своє  за  руку
І  поведу  у  світле  майбуття,
Де  край  мій,  попри  всю  розпуку,  
Не  знатиме  до  неї  вороття

Я  пригорну  так  близько  до  серденька
(Дарма,  що  не  уміє  говорить)
І  розкажу  земля  де-  рідна  Ненька,
Що  нею  вся  душа  моя  горить

Я  розкажу,  про  землю-  кращу  в  світі
Що  жде  вона  таких,  як  він,  синів
Рости,  маленький,  щоб  хутчіш  летіти
До  краю  славних,    вільних  козаків

Щоб  повернути  Україні,  славу,
Велику  шану  і  святу  любов,
Що  зупиняли  ворожнечі  лави
За  честь    пролити  було  кров

Рости  ,малюче,  сили  набирайся
Бери  усе  найкраще  від  чужих
І  повертайся,  чуєш,  повертайся
На  крилах  дужих  і  ногах  твердих!

Ти  підіймай  свою  державу  в  світі,
Честь  борони  її  і  всі  її  права!
Любити  вміють  ненькою  зігріті...
Вона  чекає,  бореться,  жива

Ти    виростай,  мужній,  дитя,  скоріше
І  наречену  -  українку  вибирай
Там  рідне  все-і  стіни  найтепліші,
Бо  там  -  твій  рід,  твій  прадідівський  край.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848430
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.09.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова