Десь ходила, десь бродила, підбори стоптала,
В золотаву сукню вбралась та з вітерцем злітала,
Над долинами і в горах, золотилось всюди,
Ароматом чаклувала, ліси, поля й скирти.
І в садочок завітала, паняночка осінь,
Її з радістю чекала, що й мене запросить,
Скуштувати винограду, тож, як медок, солод,
У обійми злегка взяла, щоб пізнала холод.
А морозні, ранні роси, ледь-ледь засріблились,
В душі втіху не вгамую, яблука налились,
Соком ніжним і пахучим,ще й щічки рум`яні,
Бджілок ваблять грушки, стиглі, жовтенькі, духмяні.
Немов скрипка, той вітерець, що веде до танцю,
Розсипає, щедра осінь купами багрянцю,
І запросить, дощик в гості, музики веселі,
Цій панянці, потішаться у кожній оселі.
Походила, побродила землю прикрасила,
Хай рокИ, тебе стрічати - я буду щаслива!
10.09.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2019
автор: Ніна Незламна