Строєм лежать в землі солдати,
Їх тисячі тут полягло.
Стомились солов’ї співати -
В плачу і місто, і село.
В окремих хрест і смерті дата,
І більш нічого про життя…
Колись тримавсь за автомата
І вмер в нескошених хлібах.
Наша вина перед солдатом,
Для нас їх кров – життя нектар.
Ридає і понині мати,
Дощем постійним з-поза хмар.
На не відомих тих могилах,
Нехай теплом горять свічки.
Щоб у солдат зростали крила,
А пам'ять берегли віки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848359
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 16.09.2019
автор: Віталій Назарук