ШПАКИ І ШКАПИ

Із  пультами  від  "щасть"  –  шпаки  і  шкапи
у  заспаних  районах  сіл  і  міст.
Тож  годі  адекватників  шукати,  
де  боги  –  телевізор,  телеміст.

Мости  людські  –  в  запилених  архівах,  –
крихкі  скарби  коштовних  намистин.
Мурашники  багатоповерхівок
хтось  хитрий  недаремно  намостив.

Звитяжці.  Здобули  свої  факапи.*
Таких  ще  світ  не  бачив  молодців.  
У  мізках  –  архаїчні  перфокарти.**
Мислителів,  мов  жужіль,***  –  у  відсів.

Не  пніться  після  програної  раті.
На  грудях  пізно  рвати  сорочки.
Згасає  в  чорториях  охлократій
пломінчик  волі,  дикий  і  рвучкий.

Отож  над  усіма  –  шпаки  і  шкапи.
Самі  лиш  "мудрагелі"  та  "уми".
І  всяк  більш-менш  нахабніший,  шмаркатий
своїх  п'ять  пальців  прагне  устромить.

Майстри  –  з  розумним  виглядом  повчати.
Експертів  –  тьмуща  тьма,  куди  не  плюнь!
Скрізь  пхнуться,  лізуть  в  бесіди  і  чати.
Мов  миші,  повилазили  із  клунь.
 
Хоча...  розваг  і  їжі  –  скільки  влізе!  
Все  'дно  ми  –  в  леті  марному  до  зорь.****
А  ще  у  нас  є  вірний  телевізор  –
нічний  і  денний,  пильний  наш  дозор.

©  Сашко  Обрій.

*  з  англ.  "fuck  up"  –  невдача
**  носії  інформації,  призначені  для  використання  в  ранніх  системах  автоматизованої  обробки  даних.  
***  залишки  після  згоряння  твердого  палива;  відходи  при  виплавці  металу.
****  зі  вступу  до  поеми  "Мазепа"  В.  Сосюри:
"Навколо  радощів  так  мало…  
Який  у  чорта  “днів  бадьор”,  
Коли  ми  крила  поламали  
У  леті  марному  до  зорь."

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848216
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2019
автор: Олександр Обрій