Тихенький дощ б*є каплями об дах-
це Осені прихід її це перший знак.
І сонечко мутне у небі промінцем не грає,
а настрій сам собою десь зникає.
Ще горобці попрятались під стріху,
і щось цвірінькають-наче потерпають там всі від сміху.
Не смійтеся бешкетники малі,
ви що забули-за Осінню відкритий шлях Зимі.
Та не змінити нікому і нічого,
тому усе в природі йде почергово.
Місяць а потім пори роки пролітають-
вони свою роботу й чергу добре знають.
А поки,що хай набирає Осінь силу,
переживемо з Божов помічов її і Зиму.
Настане мила оку і душі Весна,
яка нам всім дає наснагу для життя.
Весна а потім знову миле Літо,
яке у радість всім і особливо дітям.
Таке ось на землі життя панує-
але хто любить Літо,той мене почує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848215
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2019
автор: Бабич