І щастя, і горе – снопами рясними
На стежечку долі лягали не раз.
Страждала від цього й пишалася ними
Й висоти нові знов ішла підкорять.
З корінням, бувало, мій рід корчувало,
А він оживав, пагінцем проростав,
І слізьми, і кров’ю свій щлях поливав він,
Та правду нести не втомились уста.
Не раз на хресті розпиналася доля
Моєї землі, з нею – й роду мого.
Не всі сторінки чорних днів тих відомі,
Та знаю, що він не служив для вигод.
25.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848116
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2019
автор: Ганна Верес