Дикі каченята
голос подали,
захлюпала водиця,
та тихі рогози,
забулькала водичка
і знову тишина,
були качки тихенькі,
а хлюпнула вода.
Білая лебідка
із гнізда злітала
і попід хмарами
у небі літала,
летить над вербами,
де липи й осоки,
вдалину з хмарами,
що несуть дощі.
Блищить різнотрав’я,
рогоз і осоки,
а понад водами -
латаття листки,
дрібне і легеньке,
квітів не видать,
для мальків і риби
буде благодать.
Вітерець повіяв,
вербоньку хитав,
трави нахиляє
й очерет гойдав,
шумлять густі верби
низько нахилялись,
неначе на гілках
мавочки гойдались.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848750
1.07.019-13.09.019.
Світлина автора.
Івано-Франківська область.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848105
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.09.2019
автор: Светлана Борщ