Клени мої клени – у вінку домівка,
милі мізансцени, як душевні ліки...
Зорі, рідний місяць – все цілує небо,
не находжу місця, заблука́ний небіж...
Вечори з баяном в фіалко́вий вечір –
в почуттях, мов п'яний, в часі тім конечнім,
він же прокотився, наче цвіт позірний –
хоч проси: "Вернися!..." у журі вампірній,
де там, сон відлунням, у тумані сизім,
голубочком з клуні в піднебесні висі...
О, часи кочівля, серця пай зостався,
ріднеє подвір'я – вже іконостасом.
Клени перед очі, дощик сіє сльози –
ці рядки поночі геть простоволосі...
13.09.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848061
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.09.2019
автор: Променистий менестрель