Навіть в час, коли все зупиниться,
Як до прірви лишиться крок.
Вір мені і біда подінеться,
Це життя нам дає урок.
Знай, кохана, лише за прірвою,
Сил не вистачить у мені.
Тоді будь ти моєю силою,
Охоронцем на цій землі.
Молодильним мені стань яблуком,
Будь для мене жива вода.
Щоб із діда я знов став парубком
І відійде тоді біда.
Я у тебе давно закоханий,
Ти єдина в моїй судьбі.
Бо кохати - для цього створений,
В першу чергу завжди тобі.
Лише вір, що на світі білому,
Ти у мене така одна.
Будь для мене завжди лебідкою,
Моя, доленько чарівна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2019
автор: Віталій Назарук