Минають дні… останній подих літа…
Чи ти ще та, яка була колись:
В осінній передчасно цвіт одіта
Котру боялись і котрій клялись?
Летіло листя пожовтіле клена
Тобі до ніг, мені до забуття
Чи справді ти була така шалена
Чи я тобою марив без пуття?
Чи може доля граючись із нами,
Мелодії відчувши дисонанс:
Історію новими іменами
Напише про любов, але без нас
Із невідомих досі серцю літер
Слова кохання, пристрасті слова
Розносить не обдумуючи вітер
Повстане з них прелюдія нова
У натовпі зустрітись доведеться -
В буденність жарти доля запліта
Та буде непідкорена фортеця
Минають дні, сезони і літа…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847915
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2019
автор: Тарас Слобода